Зустріч напередодні 75 річниці визволення Веселівського краю від нацизму

Все далі в історію відходять жорстокі битви Другої Світової війни, в яких наш народ проявив справді героїчну мужність, відстояв честь і незалежність Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про ту  війну.

Але для декого ця війна залишиться в пам’яті назавжди. І не зможе стерти ці згадки ні час, ні мирне життя…

Діти війни… Війна забрала в них отчий дім, материнську ласку, батьківську турботу, безхмарне дитинство і юність. До війни це були звичайні хлопчики і дівчатка. Навчалися, допомагали старшим, гралися, бігали-стрибали, розбивали носи і коліна. Їхні імена знали лише рідні, однокласники та друзі.

Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Пройдуть роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться живих свідків того страшного лихоліття.

І від нас усіх залежить, щоб не згасла пам’ять про них, про їхні подвиги, про ту жорстоку і бездушну війну, яка забрала життя мільйонів людей, принесла лихо і горе на нашу українську землю.

          Напередодні 75 річниці визволення нашого села Запоріжжя та Веселівського району від німецьких загарбників  17 жовтня у КЗ «Запорізька ЗОШ І-ІІ ступенів» відбулася зустріч з  дитиною війни, у минулому вчителя хімії та біології нашої школи, Шолом Надією Микитівною, яка хоч і була зовсім маленькою, але  не з розповідей пам'ятає,  що таке війна.Учні 5-8 класів разом з педагогами уважно слухали розповідь очевидця тих часів. Як складно було зрозуміти їм, тоді маленьким дітям , що за страшне лихо сталося? І чому забрали до війська батька? Чому плаче мама? Доводилося часто ховатися у підвалі від обстрілів. Але люди були дружніми та милосердними і підтримували один одного, допомагали у скрутний час. Вони все-таки дочекалися світлої Перемоги. По закінченню учні подякували Надії Микитівні за її спогади, подарували квіти і зробили фото на згадку.